воскресенье, 11 июля 2010 г.

Літо





Нарешті і до тернополя дойшло літо...нарештііііііііііііііііііі...лише сьогодні в нас виглянуло таке довгоочікуване сонечко. А я сиджу вдома за компом і сушу голову... Ні, не феном сушу, а проблемами. На носі вступ...я так переживаю, шо вже 2 день нічого їсти не можу. Весілля теж вже ой як не за горами, а ще скільки всього треба встигнути. Вишиваю весільний рушник. Запланувала таку трохи грандіозну схему, але вже виникають сумніви у власних можливостях. На вступі буде екзамен з англійської, яку я знаю не дуже добре. Вірніше дуже не добре. І так живем....З вірою і надією на краще. Але життя дає скільки прекрасних миттєвостей....

Минулого тижня їздили з моїми найкращими подругами на центральну Україну....Це все такі емоції, які залишають слід у нашому серці на все життя....саме так - усміхаючись і підтримуючи одне одного хочеться крокувати по життю. Не знаю як буде далі. Чи стане моє нове життя у Києві таким, яким воно було тут. Чи буду я там такою щасливою, як є тут...Але там буде нове життя. Так, мені трохи страшно...бо у Києві в мене немає практично нікого...Все потрібно буде починати спочатку. Але це мій шлях. І я вірю в себе і в майбутнє. Лише хочу, щоб друзі були поряд. Друзі, коханий і родина....А життя мені подарує щастя. Це я знаю. Можливо й егоїстично, але так хочеться бути по-справжньому щасливою і любити...Любити всіх і все... і нехай так буде до кінця моїх днів)))

понедельник, 31 мая 2010 г.


Життя іде і все без коректур.....

Отак і в мене, купу всього і нараз. Але це мабуть добре. Я живу цим, люблю своє життя. Цей тиждень я прожила як не своїм життям. Все було якось так, наче я ходила в театр і була просто глядачем маленької шаленої історії. Тим більше з моїми друзяими по-іншому й бути не може. Пишу це так, наче у своєму щоденнику, бо мені пишеться))))Друкується вірніше. Справді життя то така штука, яка складається з різнобарвних полосок. От зараз у мене якась така не біла, а мабуть оранжева, сонячна полоса....Так приємно усміхатись)Щиро усміхатись, а особливо після того, як ти довго плакав. Таке життя))))

А тепер про рукоділля. Ніяк не візьмусь за весільний рушник. До нього просто з тими гулянками руки не доходять. Зате мені прилетів з Бердичева подаруночок від Людочки Lusi. Отримувати від неї подаруночки - суцільне задоволення. Там скільки всього класного, шо просто слів нема. І так - подушечка лдля голочок вишита ну дуууууууужеее акуратненько, косметичка, пошита вмілими ручками майстрині, стрічечки всякі, шпильочки, а ще квіточки, які в ванні розчиняються - мрія просто. В мене правда нема ванни, але буде повід знайти її і гарно провести час)))))))))

понедельник, 12 апреля 2010 г.


Ось таку скраб сторіночку ми з моїм найнай другом зробили для нашого вчителя з математики. Політ фантазії і вийшло таке маленьке творіннячко. Оскільки я не досвічений скрапніст))))то не удіть строго)))

пятница, 9 апреля 2010 г.

Втілена мрія)




Намріяла я, надумала собі,озадачила маму і тата,зробила ескіз....3 місяці очікувань і впрошувань і є....Нарешті я маю вязану сумочку до своїх чобітків)))Наваляла квіточку,тато забацав ручки з моєю допомогою і тепер в мене есклюзив)))

Захопилась)))



Пройшло багато часу, а я все ніяк з тими клопотами не можу добратись до блогу. Ось нарешті... І замість того, щоб писати наукову статтю вирішила поділитись своїми новими маленькими здобутками)))Ось мої валяшки. Було 8 березня і причин всяких різниз цілу купу і я подругам понавалювала прикраси. Вони ніби задоволені. А я рада, що частинку свого тепла їм передала. Так хочеться далі творити, але часу не зовсім хватає. Державні екзамени, наукові конфереції, поступлення до Києва, весілля.....Короче омайнгот - коли я то всьо встигну, але для творчості місце завжди залишається.....

Зара шукаю гарну схемку для весільного рушник, тому якщо хтось може допомогти в такій нелегкій справі - буду неймовірно вдячна))))))

воскресенье, 28 февраля 2010 г.


На Крестоманії я вже виклала фото своєї нової роботи - вірніше вона не зовсім нова, бо вишивала я її мабуть рік, але оформлення....Одного прекрасного дня я побачила в інтернеті рамочку з домальованим продовженням картини і закохалась. Ще в процесі роботи я задумала собі саме таке оформлення і....пішла по тернопільських багетках. З мене зробили дурну - типу - що я таке собі придумала, такого ніхто не робить. Але в моїй уяві вже кінцевий результат вималювався. Отож я замовила просту широку деревяне паспорту і пішла до художника зі своєю ідеєю. А що з того вийшло - дивіться самі)))

вторник, 23 февраля 2010 г.

Мені дуже подобається заражатись хорошими ідеями від хороших людей. От і підхопила у Олі-Фіалки флешмоб. Суть його полягає у тому, щоб краще один з одним познайомитись. Правила читайте далі...

"Познакомимся поближе" 

Правила игры:
1. Оставляете комментарий: "Я готов(а) к интервью".
2. Я отвечаю, задавая вам 5 любых вопросов о вас и вашей жизни. У вас есть право не отвечать на вопросы, которые неудобны для вас.
3. Эту инструкцию, а также ваши ответы на мои вопросы вы постите у себя.

А тепер питаннячка,які я отрмала в результаті Фіалкиних роздумів))))

1.-Аня, какой вид творчества(рукоделия) приносит тебе наибольшее удовольстие?

Задоволення мені приносять все, що я  роблю, але кожен вид рукоділля має свою якусь особливість. Наприклад вишивка мене заспокоює, а ще я можу вишивати майже всюди, що робить мене з нею нерозлучною)))От валяння мені приносить найбільше задоволення тоді коли я бачу результат .оскільки ніколи не знаю що в кінці я отримаю))) щодо інших видів рукоділля - то я можна сказати тільки на старті і отримаю задоволення від освоєння

2.-Почему решила пойти в журналистику? Это семейное?

Ні, це не сімейне. І журналістів у моїй сімї нема, я от перша, дасть Бог, буду)А пішла в журналістику по кількох причинах. 1. Активний спосіб життя - це моє,  а журналістика без активності - ніяк. 2. Люблю спілкуватись з людьми. 3. Хотіла, щоб моя професія охоплювала різні аспекти життя, а журналістика якнайкраще під цей критерій підходить. 4. Ну і, напевне, переспектива, нахил до філологічних наук та творчість стали не останнім пунктом у списку причин вибору саме такої професії.

3. - Бывает, что совсем не тянет рукодельничать? Как тогда борешься с этим?

Звичайно буває. Але тільки тоді, коли я занята чимось цікавішим. Наприклад десь з друзями чи рідними відпочиваю, і т.д.От тоді й не треба з цим боротись)))

4. - где успела побывать, в каких городах, странах?

Якби ти мене запитала це ще пів року тому, я б не мала багато чого відповісти. Але от літом збулась моя мрія і я помандрувала трішки по Європі. Була в Польщі, Німеччині (Дрезден дуже гарне старовинне місто і стерильно чисте), Франції (о, Париж - ще одна мрія втілилась в життя, була з коханим на Ейфелевій вежі), Швейцарії (Берн не дуже спожобався, можливо враження зіпсували наркомани, які ні від кого не ховаючись задовільняють свої потреби), і Австрії (Відень - просто нема слів, кожен крок сповнює новими емоціями, як буду мати можливість повернусь туди обовязково). А в Україні відвідала багато міст, правда на східну Україну мене ще не заносило

5.-Есть любимое место в городе?Почему именно оно?

Важко сказати про одне улюблене місце. Мабуть дім - улюблене, але загалом є багато таких. Особливим для мене є острів кохання. Влітку дуже люблю вечером сісти на мопедЖ, купити пачечку смаженого насіння і поїхати туди. Сидіти, дивитись на нічне місто, думати, мріяти,іноді навіть скупатись))))Озеро - це гордість нашого міста. А загалом Тернопіль просто неймовірний. Приїжджайте в гості)

понедельник, 22 февраля 2010 г.


Пропала я звідси на довгий час. То нету не було, то всякої всячини наробити тре, то до бабусі їздила, але тепер я тут)Готова далі брати активну участь у віртуальному житті) Насамперед похвалюсь своєю роботою і маленькою розповіддю, яка дала мені друге місце на Крестоманії у конкурсі "Мрії збуваються". Отож мій песик)) і моя розповідь (це все відбувалось в реальному житті)

Он тоже научится любить ...
 
 За окном стояла золотая осень. Осталось 3 мин. до конца урока. Никто в классе уже не думал об учебе. И душа и мысли всех, даже учительницы были где-то там, где не думается о науке, где не нужно сидеть тихо и внимательно слушать, где ждет море друзей и развлечений. 
 Только одна маленькая девочка, которая сидела за последней партой, почему-то не улыбалась. Причин для радости действительно было мало. День неудачен. С самого утра, когда она проснулась, идя умываться, перецепилась за свои тапочки, которые с вечера забыла спрятать; опоздала на 4 минуты на урок и учительница (которая только и искала, на ком выместить свое недосыпание) с непонятными словами набросилась на нее и пригрозила , что позвонит родителям. А тут еще и Андрюша, который так нравился маленькой школьнице, пообещал Лене после уроков помочь с математикой. Ну разве мир справедлив? 
 Все радовались последним солнечным лучиком, а она смотрела пустым взглядом на доску и думала, что солнышко из нее насмехается. 
 Звонок ... Шум за дверью дал учительнице понять, что ничто не заставит детей остаться еще на минуту в классе. Школьный двор гудел, все смеялись, прыгали, дурачились, а замечания и плохие оценки мирно ждали в дневниках внимания родителей. 
 Она шла домой не спеша. Перебирала своими маленькими ножками и думала о жизни. Да, именно о жизни. Уже тогда ее волновали вполне взрослые вопросы. Почему мир именно такой, а не другой? Кем она станет в будущем? Какая у нее будет семья? Сколько маленьких детишек (себя же юная пятиклассница считала вполне взрослой :-)будут называть ее мамой. Но самым глубоким и философским вопросом был - почему же Андрюша не обращает на нее внимания? 
 За такими мыслями ножки привели школьницу в переулок, конец которого увенчивался воротами родного двора. Вдруг за калиткой мелькнула рыжая молния, сделала несколько кругов вокруг дома и остановилась возле ворот. 
 Девочка улыбнулась. Пожалуй впервые за весь день. Она знала, что какие бы невзгоды и неприятности не ожидали на нее в этом огромном мире, дома ее ждет верное и близкое создание. Ему можно доверить все - плохие оценки, о которых так и не узнают родители, тайные мечты, и даже о симпатии к однокласснику руда искорка знала все.
Это была Джоли. Огненной Западносибирской лайке было всего 2 года. Но за это время она стала неотъемлемой частью семьи. 
 Каждый день Джоли стояла у ворот и ждала свою маленькую хозяюшку. А когда наконец увидела ее на горизонте, то радости просто не было предела. Хвостик, обращенный бубликом невозможно было уловить взглядом. Ушки, которые на кончиках были, словно запачканы в белую краску, повернулись в ту сторону, откуда ежедневно доносилось: «Джоли, моя Джоли». 
 Малышня ускорила ход и попала прямо в объятия своей любимой собачки. Они оба присели на лавочку и девочка рассказывала обо всем, что неприятным камешком залегло в ее сердечку. Она плакала, а верная подруга смотрела ей в глаза и то и дело хватала язычком слезинки, что проливным дождем катились с юных щечек. После маленькой исповеди школьница обняла собеседницу и сказала: «Я не знаю, что бы я делала, если бы тебя не стало», - вкладывая в каждое слово всю теплоту, любовь и искренность, на которую только была способна. 
 Через 3 дня Джоли не стало ... 
 Не стало так, как исчезает день за ночью, грусть за радостью, жизнь за смертью. 
 Каждое воспоминание отзывалось в сердце девочки болезненным стоном. Она знала, что больше такого верного друга не будет, что больше рыжий огонек не промелькнет по двору и не подаст лапу. Ей было тяжело ... 
 Прошли годы. Девочка выросла. Но и теперь, просматривая фото она мечтает, что ее верный друг вернется. Пусть даже в виде маленького новорожденного щенка, котрый тоже научится любить ...


суббота, 30 января 2010 г.

Давайте радіти життю разом)

Вишиваю свою маленьку картинку. Але яку - не можу сказати, бо вона має брати участь у конкурсі і здійснити мою мрію))))лежу на свому диванчику і переглядаю фільми. Мама наді мною трясеться, чай носить, лікує, навіть сама сьогодні поприбирала. а я лежу як валянок. Почуваю себе маленькою дитинкою. Давненько вже про мене так турбувались)
От щойно подивилась Воллі))Такий класний мультик, що просто аут))Подивіться, хто не бачив). А ще сьогодні дивилась "Різдвяного ангела" з Пенелопою Круз - теж дуже зворушливий фільм. І повчальний - ми іноді справді не задумуємось над тим, до чого можуть привести наші дії. І кохання треба берегти - загалом мені багато про що тепер хочеться поміркувати. Життя таке коротке і швидкоплинне. Давайте радіти життю разом)

пятница, 29 января 2010 г.

погано

настрій реально хреновий. Сьогодні здала аналізи і треба ліуцватись. Не даром мене так скручує...Походила по місту - думала що хоч настрій підніме покупка ниточок - ні...нічого(((Погано мені блін

четверг, 28 января 2010 г.

Зваляні прикраски)


От те, про що я писала вчора. І робила я його теж вчора. Це зваляні буси і сережки. Ось тепер покажу їх на ваш розсуд)Як думаєте, якщо замість стрічки зробити бісерну нитку - краще буде?

мої валяшки)






Нарешті сьогодні здала ту курсову. Як гора з плеч звалилась)Щойно засіла в неті на майстер класи по валянню. Стільки всього цікавого. Тільки от нехай мої ручки відійдуть від вчорашніх доробків, одразу візьмусь за ....нуууууу....ще толком не оприділилась, але мабуть за сумку (ото класно буде - саморобна сумка))), але дуууууже сумніваюсь що в мене з того щось вийде. І ще мабуть зроблю собі декоративну повязочку. На днях її побачила у Дрю Беррімор в якомусь фільмі - так цікаво)))От думаю і сообі зробити)Побачим)

Ось покажу вам кілька фотографій свого досвіду валяння)))

Тут на фото я в тому шарфіку, який мене спонукав до творіння своїми руками таких теплих і класних речей, 

а далі мій перший блокнотик ,зваляний з любовю. Знаю що є недоліки ,але він мені настільки дорогий, що я навіть не знаю, що в ньому писати. Можливо в кого є ідеї?Поділіться - буду дуже вдячна)

А ще у моєї мамусі було 50 років 20 листопада і я їй вирішила зробити подарунок своїми руками. ОТ що в нас вийшло)техніка - валяння на шовку. Теж перший досвід .але мамі дуже сподобалось)

среда, 27 января 2010 г.

Після рукодільної виставки я захопилась валянням....Це просто фантастика - те що я там побачила - це справді витвори мистецтва!!!!І замість того щоб купити собі шарф у вигляді листочків за 190 грн. я на 130 грн. накупила вовни для валяння. ось так почались мої стосунки з вовною...Тепер покажу кілька своїх доробочків.

П.С. Сьогодні доречі зваляла комплектик - буси і кульчики ,але покажу потім)






Нарешті доробила ту курсову...звичйно не досконало, але...як є...В мене сьогодні стільки планів і те і се хочу зробити .а що вийде -мне  знаю))Покажу ще кілька вишивочок своїх)

вторник, 26 января 2010 г.

І сьогодні знову не виходила толком на вулицю. Холодіна....страх. Вишивала, смажила, варила...тобто нічого толком....

Тут біля мене стоїть одна особина і як той комар надоїдливий жужить над вухом....)Так би дати їй по голові тою клавіатурою, але шкода, хай ше поживе дитина трохи))))))

понедельник, 25 января 2010 г.

Похвастаюсь))






хочу показати вам мої невеличкі творіння, що на сьогодні радують серце і душу не тільки мені. а й моїм рідним людям). Отож тут є дечкі мої роботи. Зокрема, збірка моїх маленьких початкових робіт, які дорогі моєму серцю тому, що з них починалась моя хрестикова доріжка)))Весільні мотиви були зпрезентовані моїм друзям у день їхнього одруження. Соняхи, подарованібабусі, яка дуже ними тішиться, про інші картинки розповім далі.

рамочки




десь у листопаді я проходила практику у Києві і ми з коханим проїжджали мимо магазину творчих іде "Тенденс декор" )можливо дехто вже з ним стикався). От зайшли ми туди і там я пропала. Скільки цікавих ідей. Я просто розгубилась. накупила я там всякого різного і вириша власноруч зробити рамку. Покажу кілька своїх творінь. Можливо не дуже вдалих, але...) На фото моя подруга, ми з коханим цього літа біля Ейфелевої вежі, та мої найрідніші і найкращі у світі батьки))

Мої перші спроби ліпки з полімерної глини




Незнаю де я вперше побачила цю красу, але насправді захопилась. Запитаєте чому?А тому, що у мене з дитинства захоплення сумками і біжутерією. Оскільки шити я толком не навчилась, то зайнялась вишиванням. А тепер дізналас ще й про те що можна своїми руками красу таку робити з пластіку. От і замоивила в однієї своєї знайомої з Криму, щоб вона мені його привезла (як виявилось там він набааааааагато дешевший, ніж у нашому Тернополі). Дивіться що у нас вийшло))))

Привіт усім тим, хто зайде вперше на мою сторінку)). Чесно-кажучи я й сама тут вперше, тому вирішила написати тим, хто сюди завітає. І так - я студентка Тернопільського національного педагогічного університету, тепер навчаюсь на 4 курсі відділення журналістики. Як на мене, то фах обрала правильно, але час все розставить на свої місця. З самого дитинства батьки нас з братом (на 2 роки молодший від мене) виховували так, щоб ми мали активну життєву позицію. Я з двох років стою на гірських лижах і тепер від мене часто можна почути, що на лижах почуваюсь впевненіше ніж на своїх ногах)))Ось так)

Мабуть ще зі школи я захопилась вишиванням,якщо не раніше. Хрестики стали невідємною його частиною у нелегкий момент мого життя, я лежала після двох операцій у лікарні і щоб відволіктись вирішила вишивати. З того часу цей вид рукоділля є основним для мене. Коли у мій світ увійшла техно революція у вигляді нету, я познайомилась з Крестоманією (рукодільним форумом), а звідти й з іншими дуууууууже цікавими видами рукоділля. Відтак тепер пробую свої сили і у валянні і у декоруванні і у ліпленні з полімерної глини, тобто в багатьох інших видах рукоділля. На це підсадила і своїх знайомих, оскільки з рукоділлям не розлучаюсь навіть на парах))).

У школі не любила читати страшенно, проте...Коли школа залшилась позаду і мене перестали заставляти читати всяку байду. Я отримала задоволення від вперше обраної і прочитаної мною книги. З того часу обожнюю читати, але тільки те, що мені подобається.

Дуже люблю подорожувати. Загалом я в розїздах настільки часто, що сама іноді хочу зупинитись, лягти на диван і відпочити, щоб ніхто не дзвонив, нікуди не потрібно було вирушати. А тато інколи питає чи я ще дорогу додому не забула)))Та це тільки на користь ,бо я вважаю, що хороші емоції наповнюють наше життя теплом, якимось своєрідним змістом. 

А ще дякую Богу за те, що оточив мене хорошими людьми. У мене пречудова сімя, якою горджуся і яку несамовито люблю. У мене чудові друзі, яким можу довірити мабуть і життя. У мене коханий хлопчик, який, мабуть, стане коханим чоловіком. У мене купу знайомих, хороших і не дуже, але ті, що не дуже. роблять мене кращою, тому і їм вдячна....Загалом...ось так я живу...по троху буду розповідати інше про себе, а цей пост буду завершувати, бо щось уже дуже розписалась))))Дякую що завітали і рада бачити. чути і читати вас на моїй сторінці)))

"Нам ніколи не дається бажання без можливості втілити його в життя" Р. Бах